Рівень заробітної плати та умови праці в Бельгії

Бельгійський ринок праці пропонує безліч можливостей для іноземних працівників. Зарплати в Бельгії є одними з найвищих у Європейському Союзі. Мінімальної зарплати в розмірі 1955 євро брутто на місяць достатньо для задоволення потреб однієї дорослої людини. Бельгія пропонує високий рівень життя, що робить її привабливою країною для роботи та проживання.

Рівень заробітної плати та умови праці в Бельгії

Рівень заробітної плати в Бельгії

У 2024 році середній річний заробіток у цій країні становив 49 801,43 євро. Мінімальна заробітна плата в Бельгії – 1955 євро брутто на місяць. Середня зарплата в Бельгії становить – 3900-4600 євро брутто на місяць. Але відмінності в заробітках можливі залежно від галузі та рівня освіти.

  • Працівник виробничого сектора заробляє в Бельгії 14 євро\год.
  • Муляр – 18-23 євро\год.
  • Тесляр – 17 євро\год.
  • Сантехнік – 17 євро\год.
  • Прибиральник – 13 євро\год.
  • Сільськогосподарський робітник – 12 євро\год.
  • Складальник меблів – 19-20 євро\год.
  • Промисловий електрик – 20-21 євро\год.
  • Монтажник кондиціонерів – 23-24 євро\год.

Причому заробітна плата у сфері готельного господарства та обслуговування зазвичай найнижча, тоді як у промисловості та ІТ-секторі вона значно вища. Приміром, установник кондиціонерів може заробляти на 10 євро на годину більше, ніж середній офісний працівник у Бельгії.

Соціальні гарантії для працівників у Бельгії

Бельгія – це країна, де для працівників намагаються створити максимально комфортні умови і надають соціальні гарантії.

Допомогу можуть отримати люди, які перебувають у скрутному матеріальному становищі та не мають достатніх коштів для утримання себе і своєї сім’ї. Вона допоможе покрити основні витрати на проживання. Однак, щоб її отримати, необхідно відповідати критеріям відсутності доходу. Особи без бельгійського громадянства можуть подати заяву на отримання такої допомоги тільки в тому разі, якщо вони мають право на необмежене проживання в Бельгії. Для цього потрібно звернутися в CPAS (Громадський центр соціальних дій) – установу, яка допомагає нужденним емігрантам. Її філія розташована в кожному регіоні Бельгії та районі міста. Сфера його діяльності дуже широка. Матеріальну допомогу може отримати незалежно від походження або тривалості перебування в Бельгії. Якщо ви правильно обґрунтуєте свою ситуацію, CPAS може допомогти в:

  • врегулюванні соціальних питань – надати фінансову та матеріальну допомогу (одягом, меблями);
  • оформленні тимчасової медичної карти, що дає право на безкоштовну медичну допомогу;
  • пошуку роботи і направлення на мовні курси та курси підвищення кваліфікації.

Сімейна допомога в Бельгії – допомога, призначена для часткового покриття витрат, пов’язаних із вихованням дитини та забезпеченням їй належних умов життя.

Допомога по безробіттю в Бельгії надається місцевими відділеннями Національного агентства зайнятості (RVA). Її розмір залежить від віку та стажу роботи.

У разі розірвання або закінчення терміну дії трудового договору роботодавець зобов’язаний видати так званий документ С, на підставі якого безробітному будуть призначені пільги. Щоб мати право на допомогу, безробітний повинен довести відповідну кількість днів, відпрацьованих за певний період, залежно від його віку. Для людей, які працювали повний робочий день:

  • до 36 років – 312 днів\21 місяць з дня втрати роботи;
  • від 36 до 50 років – 468 днів\33 місяці з моменту втрати роботи;
  • від 50 до 60 років – 624 дні\ 42 місяці  з моменту втрати роботи.

Для отримання права на допомогу та її продовження мають бути дотримані такі умови:

  • офіційна реєстрація в Бельгії;
  • здатність і готовність працювати;
  • відсутність іншої роботи і зарплати;
  • активний пошук роботи.

Особа, яка отримує допомогу по безробіттю, може покинути Бельгію максимум на 4 тижні на рік.

Розмір допомоги по безробіттю становить 65% від останньої брутто-зарплати за перші 3 місяці її отримання. Залежно від стажу роботи до втрати роботи та сімейного стану він знижується в наступні періоди безробіття. У наступних кварталах це 60%, потім 50% і 40%, залежно від ситуації.

Молоді безробітні, які завершили або перервали свою освіту, але ще не працевлаштовані, можуть отримати допомогу після обов’язкового річного періоду очікування за умови, що вони подадуть заяву до того, як їм виповниться 25 років.

Допомога по вагітності та пологах у Бельгії. Майбутня мати, якщо вона працює, має право на відпочинок за 6 тижнів до передбачуваної дати пологів. Їй також належить тижнева відпустка незадовго до пологів і післяпологова відпустка тривалістю 9 тижнів. Кожна молода мама має право на відпустку тривалістю мінімум 15 тижнів, тобто 4 місяці. Майбутні батьки також мають право на 10-денну відпустку для догляду за дитиною.

Розмір допомоги по вагітності та пологах у Бельгії визначається індивідуально. Для жінок, які працюють, її значення становить 82% від заробітної плати протягом перших 30 днів і 75% надалі. Безробітні матері отримують базову допомогу в розмірі 60% втраченої заробітної плати за перший місяць.

Графік роботи та умови праці в Бельгії

На сайті федерального уряду Бельгії зазначено, що стандартний робочий час становить максимум 38 годин на тиждень. Правило про те, що стандартний робочий день може тривати максимум 8 годин – 6:00 до 20:00. Однак із цих правил є безліч винятків.

Правило максимуму 38 годин на тиждень може означати «в середньому 38 годин на тиждень протягом певного періоду». У цьому випадку можна, наприклад, працювати 40 годин одного тижня і 36 годин наступного. Однак у стандартній системі тривалість робочого часу на тиждень не повинна перевищувати 40 годин (проте з цього правила є винятки).

У конкретній компанії може бути й так, що 40-годинний робочий тиждень є нормою, але натомість співробітники отримують 12 додаткових вихідних на роботі. Це означає один додатковий вихідний на роботі на місяць. При роботі 40 годин на тиждень працівник проводить на роботі на 8 годин більше на місяць, ніж при 38-годинному робочому тижні (за умови, що місяць дорівнює приблизно чотирьом тижням).

Можлива і система, за якої співробітник працює 39 годин на тиждень, а натомість працівник отримує 6 додаткових вихідних на рік.

У деяких секторах (paritair comité) стандартний робочий тиждень навіть коротший за 38 годин на тиждень. Положення про тривалість робочого тижня включено до колективного трудового договору (collectieve arbeidsovereenkomst, CAO), що діє в цій галузі.

Можливості для професійного зростання в Бельгії

Бельгійський ринок праці – захопливе місце, де розмаїття професій і тенденції, що динамічно змінюються, відображають трансформацію суспільства.

Робота в Бельгії передбачає безліч переваг для працівників:

  • Гнучкість – можливість адаптувати свій графік роботи до особистих потреб, навчання або інших зобов’язань.
  • Консультації з питань кар’єри – у кожній сфері діють профспілки, де надають відповіді на всі ваші запитання, пов’язані з працевлаштуванням, трудовими відносинами з роботодавцями, правами та обов’язками працівника.
  • Багатомовна підтримка – у Бельгії розмовляють різними мовами, тому мовні бар’єри не перешкоджатимуть доступу до цінної інформації, послуг, різноманітних адміністративних процесів.
  • Різноманітний досвід – можливість працювати в різних компаніях і секторах, набуваючи різноманітного досвіду, що збагачує.
  • Підвищення кваліфікації – роботодавець вітає професійний розвиток співробітників, оплачує курси набуття та підвищення кваліфікації, стажування на різних підприємствах і в різних країнах, що сприяє кар’єрному зростанню.

Комфортні умови для іноземців у Бельгії

Особи, які не проживають у Бельгії, повинні зареєструватися в муніципальному офісі. Він видасть їм відповідну посвідку на проживання.

У Бельгії перебування іноземних громадян може бути як тимчасовим (séjour Non Permanent), так і постійним (séjour Permanent), заяву на яке можна подати до муніципальної установи:

  • тимчасове проживання – кожен громадянин ЄС може бути позбавлений права тимчасового проживання впродовж перших 5 років, якщо він не відповідає вищезазначеним умовам або якщо він стає занадто великим тягарем для соціальної допомоги (CPAS/OCMW);
  • постійне проживання – після 5 років безперервного тимчасового проживання громадяни ЄС можуть отримати право на постійне проживання.
  • Це право втрачається, якщо людина не проживає в Бельгії два роки поспіль.

Іноземець може перебувати в Бельгії протягом 3 місяців (туристичне перебування, про яке необхідно повідомити у відповідні органи (зазвичай у мерію або поліційний відділок) упродовж 10 днів).

Недотримання цієї вимоги може призвести до накладення штрафу (200 євро).

Це зобов’язання не поширюється на людей, які перебувають у лікарнях, готелях та на заарештованих.

Проїзний документ, що дає право на в’їзд і перебування (незалежно від мети) на території Королівства Бельгія терміном до 90 днів, – чинний паспорт або посвідчення особи.

Перед в’їздом необхідно переконатися, що документ у доброму стані та дає змогу підтвердити особу.

Його потрібно завжди мати при собі.

Відсутність документів може потягти за собою штраф або тимчасове затримання (однак це саме по собі не вважається підставою для депортації з країни).

Перебування понад три місяці на законних підставах можливе для іноземця, якщо він:

  • є працівником, найнятим за трудовим договором (отримує зарплату) або веде власний бізнес (незарплатний);
  • активно шукає роботу. Особа, яка подає заявку на реєстрацію, має переконати адміністрацію, що в неї хороші шанси знайти роботу. Через 6-8 місяців її ситуація буде переглянута;
  • навчається в одному з вишів Бельгії та має медичну страховку;
  • має достатньо грошей, щоб утримувати себе в Бельгії та мати медичну страховку.

Кожен співробітник у Бельгії може працювати максимум 65 днів на рік за системою сезонної роботи. Винятками є зайнятість на зборі врожаю цикорію, яка може тривати максимум 100 днів на рік, і зайнятість на сільськогосподарських роботах, яка може тривати максимум 30 днів на рік. Працівник може бути прийнятий на роботу до різних роботодавців і поєднувати замовлення.

Прийняття іноземця за системою сезонних робіт не потребує письмового договору та реєстрації.

Перед початком сезонних робіт кожен працівник має отримати так звану карту врожаю (plukkaart/la carte de cueillette), сільськогосподарську карту (landbouwkaart/la carte agricole) або ж оказіональну форму один раз на рік.

Роботодавець подає заяву на отримання карти або іншої форми до галузевого Соціального фонду. Незалежно від того, у скількох роботодавців людина працює, все одно щоразу необхідно заповнювати одну й ту саму форму.

Високий рівень життя та соціальної інфраструктури в Бельгії

Бельгія, відома своїм вишуканим шоколадом, смачнючою картоплею фрі та іншими продуктами, різноманітним пивом і дивовижними архітектурними пам’ятками, приваблює туристів і трудових мігрантів з усього світу.

Ця країна має розвинену та диверсифіковану економіку, засновану на різних секторах:

1. Промисловість.

Бельгія має сильний промисловий сектор, включаючи виробництво сталі, автомобілів, електроніки, хімічної, фармацевтичної, харчової промисловості, а також виробництва машин і обладнання.

Важливі промислові регіони включають: Лімбург, Антверпен і Льєж.

2. Послуги.

Сектор послуг відіграє важливу роль у бельгійській економіці, особливо в таких галузях, як фінансові послуги, інформаційні технології, телекомунікації, ділові послуги, туризм і транспорт.

3. Зовнішня торгівля: Бельгія є важливим гравцем на міжнародній арені з точки зору зовнішньої торгівлі.

Тут розташований один із найбільших морських портів Європи – порт Антверпен, який є головним торговим вузлом для багатьох європейських країн.

Бельгія є місцем розташування багатьох міжнародних організацій, що сприяє торгівлі.

4. Фінанси. У Бельгії добре розвинений фінансовий сектор, а Брюссель є одним із найважливіших фінансових центрів Європи.

У країні розташовано безліч банків, страхових компаній та інших фінансових установ.

5. Інновації та дослідження. Бельгія вкладає значні кошти в дослідження та інновації.

У країні є відомі університети та дослідницькі інститути, які сприяють розробці нових технологій і рішень.

6. Система праці та оподаткування.

Податкова система Бельгії складна й охоплює багато видів податків, включаючи прибутковий податок, ПДВ і податки на майно.

У країні високий рівень заробітної плати і велика система соціального забезпечення, що охоплює охорону здоров’я, пенсії та допомогу по безробіттю.

7. Медицина. У Бельгії система медичного страхування заснована на принципі загального доступу до медичного обслуговування, що означає, що кожен мешканець країни та іноземець, який перебуває в ній, має право на базову медичну допомогу. Ця система в основному заснована на соціальному страхуванні, керованому державною установою, а також на приватному медичному страхуванні.

Головною опорою бельгійської системи охорони здоров’я є так зване «Соціальне забезпечення в галузі охорони здоров’я», яке є обов’язковим для більшості людей, що працюють, та їхніх сімей.

Внески на медичне страхування віднімаються безпосередньо із заробітної плати співробітників.

Безробітні та інші соціальні групи, які не платять внесків, охоплені іншими формами страхування, що забезпечують доступ до медичної допомоги.

У Бельгії також діє розгалужена система приватного медичного страхування, яка дає змогу забезпечити додатковий захист у разі дорогих медичних процедур або швидшого доступу до певних медичних послуг.

Ці страховки не є обов’язковими і можуть бути придбані окремими особами або роботодавцями як додаткова перевага для співробітників.

Охорона здоров’я в Бельгії переважно державна, але є також багато приватних клінік і лікарів.

Медична страховка покриває низку послуг, включно з відвідуванням лікаря, госпіталізацією, рецептурними ліками, реабілітацією, стоматологічною допомогою тощо.

8. Нормативно-правова база та дозволи в Бельгії сприяють створенню бізнесу та надають податкові пільги інвесторам і роботодавцям.

У поєднанні з міцною фінансовою та правовою системами це середовище заохочує нові інвестиції в інфраструктуру та сприяє конкуренції між постачальниками.

Як знайти роботу в Бельгії?

Робота в Бельгії для іноземців можлива як на постійній, так і на сезонній основі (збір фруктів, овочів, квітів або лікарських трав). У разі постійної роботи потрібні доглядальниці з догляду за людьми похилого віку, хворими людьми або няні для дітей. Також є попит на прибиральників, фахівців громадського харчування, б’юті-майстрів, садівників і лісників. Найлегше знайти роботу в таких сферах, як:

  • промисловість,
  • охорона здоров’я,
  • будівництво,
  • транспорт,
  • логістика.

Пошук роботи відбувається кількома способами. Можна відгукнутися на оголошення про вакансію або надіслати резюме і заявку самостійно, незалежно від того, проводить компанія набір співробітників чи ні. Вакансії зазвичай розміщуються в інтернеті або в місцевій пресі.

У цих випадках існує ризик потрапити на шахраїв, які пропонують нелегальну роботу, залишитися без грошей і бути депортованим із країни. 

Безпечніше працевлаштовуватися в Бельгії через кадрове агентство роботи в Європі Group Working. Його фахівці надають доступ до бази вакансій від перевірених роботодавців, допомагають з пошуком відповідних пропозицій, оформленням віз та інших необхідних документів, а також супроводжують процес офіційного працевлаштування в Бельгії та інших країнах Європейського Союзу.

Рівень заробітних плат у країнах Європи

Рівень заробітної плати в країні безпосередньо впливає на її економіку. Він визначає якість життя співробітників і членів їхніх сімей, впливає на рівень задоволеності роботою і життям загалом.

Дізнайтеся, в якій країні найвищі зарплати в Європі, і прийміть обґрунтоване рішення про пошук роботи в певній країні ЄС.

Рівень заробітних плат у країнах Європи

Як нараховується заробітна плата в країнах Європи?

Європа – це континент з великою економічною різноманітністю, що безпосередньо відбивається на відмінностях у доходах між окремими регіонами.

Заробітна плата в Європі представлена як місячна заробітна плата для валового заробітку, тобто до вирахування прибуткового податку та внесків на соціальне страхування, що сплачуються працівником. Ці відрахування відрізняються в різних країнах.

Базова мінімальна заробітна плата в Європі фіксується на погодинній, тижневій або місячній ставці. Вона встановлюється законом (урядом), часто після консультацій із соціальними партнерами.

Євростат публікує дані про мінімальні заробітні плати кожні два роки. Вони відображають ситуацію на 1 січня і 1 липня щорічно. Зміни мінімальної заробітної плати, запроваджені між цими двома датами, відображаються тільки для наступного випуску даних, що виходить раз на два роки.

Для тих країн, де національна мінімальна заробітна плата не встановлена у валовому вираженні, чиста вартість доводиться до валової суми для покриття відповідних податків. Це стосується Чорногорії та Сербії. У цих країнах мінімальна заробітна плата визначається чистими погодинними виразами. Застосовується такий перерахунок: годинна чиста ставка x 40 годин x 52,2 тижні) / 12 місяців.

Для тих країн, де національна мінімальна заробітна плата не встановлена на рівні місячної ставки (розраховується на погодинній або тижневій основі), рівень мінімальної заробітної плати перетворюється на місячну ставку відповідно до коефіцієнтів перерахунку, наданих зацікавленими країнами:

  • Німеччина: дані з січня 2024 року [(годинна ставка x 38,1 години на тиждень)*4,345]; значення 38,1 годин відноситься до середньої базової години на тиждень для штатних працівників.
  • Ірландія: (годинна ставка х 39 годин х 52 тижні)/12 місяців.
  • Франція: дані не змінювалися з липня 2005 р. (годинна ставка x 35 годин x 52 тижні)/12 місяців.
  • Нідерланди: дані з січня 2024 року (погодинна ставка x 36 годин x 52 тижні)/12 місяців.
  • Мальта: (тижнева ставка x 52 тижні)/12 місяців.

Фактори, що впливають на рівень зарплат

До найважливіших факторів, що впливають на рівень зарплат у Європі належать:

  1. рівень економічного розвитку країни;
  2. структура ринку праці та промисловості;
  3. соціальне становище, професія та кваліфікація працівника;
  4. культурні умови.

Розрив між середньою заробітною платою в окремих країнах зумовлений також різницею у ВВП. Вищий ВВП на душу населення відображає високий економічний потенціал країни, сприяє створенню нових робочих місць і, в кінцевому підсумку, веде до поліпшення добробуту суспільства.

Рейтинг середніх зарплат по Європі

Середньомісячна чиста зарплата в євро в окремих європейських країнах у 2024 році виглядає наступним чином:

  1. Люксембург: 4300.
  2. Данія: 4200.
  3. Нідерланди: 3650.
  4. Ірландія: 3375.
  5. Німеччина: 2750.
  6. Швеція: 2680.
  7. Бельгія: 2650.
  8. Франція: 2650.
  9. Фінляндія: 2450.
  10. Австрія: 2300.
  11. Іспанія: 1850.
  12. Італія: 1820.
  13. Португалія: 1650.
  14. Словенія: 1475.
  15. Кіпр: 1375.
  16. Мальта: 1350.
  17. Чехія: 1300.
  18. Литва: 1275.
  19. Греція: 1250.
  20. Хорватія: 1150.
  21. Польща: 1150.
  22. Словаччина: 1050.
  23. Естонія: 1050.
  24. Латвія: 1000.
  25. Угорщина: 980.
  26. Румунія: 945.
  27. Болгарія: 850.

За даними Євростату, Європейська країна з найнижчим середнім чистим заробітком на місяць на даний момент – Болгарія, де середня зарплата становить 850 євро. Країна з найвищим середнім заробітком – Люксембург, де щомісячна чиста зарплата становить 4300 євро. Середній заробіток по всьому Євросоюзу становить 2006 євро на місяць.

Польща знаходиться в самому низу рейтингу середніх заробітків у Європі. Там заробляють більше, ніж середній працівник у Болгарії, Естонії чи Румунії, але менше, ніж у Франції, Бельгії та Голландії. У 2024 році заплановане зростання бюджету заробітної плати в європейських країнах очікується в середньому на 5,9%. Найвище зростання (6,1%) зафіксовано в Польщі.

Чому середня зарплата не є точним показником?

Середня зарплата в Європі – статистичний показник, що відображає, скільки в середньому заробляють співробітники в окремих країнах. Середній показник визначається за двома параметрами: середньою заробітною платою в підприємницькому секторі та середньомісячною заробітною платою в національній економіці. Найбільші сумніви викликає спосіб розрахунку середньої заробітної плати в першому варіанті. Державні статистики враховують заробітну плату осіб, які працюють за трудовим договором, тільки в секторі підприємств, на яких працює щонайменше 10 осіб, включно з виплатами за частку в прибутку або профіцит балансу в кооперативах. Тому з розрахунків виключаються 100% мікропідприємств, частка яких перевищує 30%.

Це не такий точний термін, як мінімальна заробітна плата. Адже в умовах глобальних економічних змін середня зарплата в Європі постійно коливається.

У чому відмінність між середньою та медіанною зарплатою?

  • Середня зарплата – сума брутто, тобто заробітна плату до вирахування прибуткового податку та пенсійних внесків, внесків на страхування від хвороби та інвалідності.
  • Медіанна зарплата – значення, що знаходиться рівно посередині всіх врахованих даних, тому 50% з них – це зарплати, нижчі за медіану, а решта 50% – вищі. Середнє значення медіани – сума всіх значень даних, розділену на їхню кількість. Однак для точного визначення медіани дані необхідно розташувати в порядку зростання (або зменшення).

Хоча для економістів визначення середньої заробітної плати в Європі вважається достатнім показником, на основі якого можна спостерігати зміни, що відбуваються на ринку праці, статистики найчастіше схильні стверджувати, що медіана надійніша. Вона краще ілюструє центральну тенденцію зростання заробітної плати.

Це пов’язано з тим, що середнє значення може бути спотворено дуже крайніми мінімальними та максимальними значеннями (наприклад, еквівалент мінімальної зарплати порівняно із сотнями або навіть мільйонами місячного доходу), що у випадку розрахунку медіанних зарплат не так важливо.

Рівень мінімальних зарплат у країнах Європи

Мінімальна зарплата в країнах ЄС коливається від 477 євро на місяць у Болгарії до 2571 євро на місяць у Люксембурзі.

1 липня 2024 р. 22 з 27 країн ЄС мали національну мінімальну заробітну плату (включно з Кіпром з 1 січня 2023 року).

Країнами ЄС без національної мінімальної зарплати були Данія, Італія, Австрія, Фінляндія та Швеція.

Серед 10 країн-кандидатів і потенційних кандидатів 7 мали національну мінімальну заробітну плату (Чорногорія, Молдова, Північна Македонія, Албанія, Сербія, Туреччина та Україна), в той час як Боснія і Герцеговина, Грузія і Косово взагалі не мали загальнонаціональної мінімальної заробітної плати.

Виходячи з рівня мінімальної місячної заробітної плати, що діє на 1 липня 2024 року, вираженої в євро (€), відповідні країни ЄС можна класифікувати на 3 різні групи:

  • Група 1 з національною мінімальною заробітною платою понад 1500 євро на місяць (Люксембург, Ірландія, Нідерланди, Бельгія, Німеччина та Франція. Їхня національна мінімальна зарплата коливається від 1767 євро у Франції до 2571 євро в Люксембурзі).
  • Група 2 з національною мінімальною заробітною платою понад 1000 євро і нижче 1500 євро на місяць.
  • До цієї групи входять: Іспанія та Словенія.
  • Їхня національна мінімальна зарплата становила 1254 євро в Словенії та 1323 євро в Іспанії.
  • Група 3 з національною мінімальною заробітною платою, що дорівнює або нижча за 1000 євро на місяць.
  • До цієї групи входять: Кіпр, Польща, Греція, Португалія, Мальта, Литва, Хорватія, Естонія, Чехія, Словаччина, Румунія, Латвія, Угорщина і Болгарія.
  • Їхня національна мінімальна заробітна плата коливається від 477 євро в Болгарії до 1000 євро на Кіпрі.

Усі інші країни з мінімальною заробітною платою належать до групи 3 з мінімальними рівнями заробітної плати від 185 євро в Україні до 568 євро в Туреччині.

У якій європейській країні можна найбільше заробити?

Середній заробіток у Західній Європі, в таких країнах, як Німеччина, Франція та Нідерланди, значно вищий, ніж у країнах Східної Європи – в Румунії, Болгарії чи Угорщині.

Центральна Європа, включно з Польщею, Чехією та Словаччиною, знаходиться посередині. Хоча люди тут заробляють більше, ніж у Східній Європі, їхній дохід все одно менший, ніж на Заході. Країни Північної Європи – Фінляндія, Швеція, Норвегія і Данія – характеризуються високими зарплатами, але однаково високою вартістю життя.